Вівторок, 21.11.2017, 16:36
Вітаю Вас, Гість
Головна » 2014 » Квітень » 6 » 7 квітня Всесвітній день здоров'я
13:00
7 квітня Всесвітній день здоров'я

Щороку 7 квітня відзначається Всесвітній день здоров'я в ознаменування річниці заснування ВООЗ в 1948 році. Щороку для Всесвітнього дня здоров'я вибирається тема, що відображає ту або іншу пріоритетну проблему суспільної охорони здоров'я. Цього року темою Всесвітнього дня здоров'я обрано «Трансмісивні хвороби». Тому його девіз:«Маленький укус – джерело великої небезпеки».  

Трансмісивні хвороби - це заразні хвороби людини, збудники яких передаються кровоссальними членистоногими (комахами, кліщами). Зазвичай вони є найбільш поширені в тропічних країнах світу, районах і містах, де доступ до якісної питної води і система загальної санітарії являє собою складну проблему.

За оцінками експертів ВООЗ, найсмертоноснішою трансмісивною хворобою є малярія. Вона характеризується природньо-вогнищевою епідемічністю та призвела в 2010 році до 660 000 випадків смерті. Більшість цих випадків сталося серед африканських дітей. А трансмісивною хворобою, що поширюється найшвидшими темпами є денге - за останні 50 років захворюваність на цю інфекційну хворобу зросла в 30 разів. Глобалізація торгівлі, міграція населення і зміни навколишнього середовища, такі як зміна клімату і урбанізація, значною мірою впливають на розповсюдження трансмісивних хвороб і призводять до їх появи в тих країнах, де раніше вони взагалі були невідомі.

У Всесвітній день здоров'я 2014 року особливу увагу слід привернути до деяких з найбільш поширених переносників інфекції, таких як комарі, москіти, клопи, кліщі та черевоногі молюски. Саме їх природа визначила відповідальними за передачу широкого ряду паразитів і патогенів, що уражають людей і тварин. Так, наприклад, комарі передають не тільки малярію і денге, а й лімфатичний філяріоз, чікунгунью, японський енцефаліт і жовту лихоманку.

До основних трансмісивних хвороб відносяться: хвороба шагаса, жовта лихоманка, конго-кримська геморагічна лихоманка, лихоманка денге, лімфатичний філяріоз, малярія, онхоцеркоз, людський африканський трипаносомоз (сонна хвороба), чикунгунья, шистосомоз.

На території України зустрічаються такі трансмісивні захворювання: конго-кримська геморагічна лихоманка, кліщовий енцефаліт, лайм-бореліоз, марсельська лихоманка, туляремія, лихоманка цуцугамуши, ку-лихоманка, ерліхіоз.

Конго-кримська геморагічна лихоманка - гостре вірусне захворювання, що відноситься до природньо-вогнищевих зоонозних інфекцій. Характеризується довгохвильовою лихоманкою, загальною інтоксикацією і вираженим тромбогеморрагічним синдромом.

Резервуаром вірусу є дикі дрібні ссавці: лісова миша, малий ховрах, заєць-русак, вухатий їжак. Переносником і зберігачем збудника хвороби є кліщі, переважно з роду Hyalomma. Захворюваність характеризується сезонністю з максимумом з травня по серпень і зустрічається в Криму.

Зараження відбувається при укусі кліща або через дрібні травми при контакті з кров'ю хворих людей (при внутрішньолікарняному зараженні). На місці воріт інфекції виражених змін не спостерігається. Інкубаційний період триває від 1 до 14 днів (частіше 2-7 днів). Продромальних явищ не буває. Хвороба розвивається гостро. На першій стадії різко, за короткий час підвищується температура до 39-40 ° С і вище, починається головний біль, озноб, іноді спостерігається гіперемія обличчя і слизових оболонок. Виникають ознаки загальної інтоксикації організму (сильна слабкість, біль у м'язах, суглобах, нудота, блювання). Через 2-4 дні починається друга, геморагічна стадія захворювання. Стан хворого різко погіршується. З'являються крововиливи на шкірі і слизових оболонках у вигляді висипу, плям, гематом. Спостерігається підвищена кровоточивість ясен, місць ін'єкцій. Можливі носові, маткові кровотечі. Хвороба може ускладнюватися сепсисом, набряком легенів, вогнищевою пневмонією, гострою нирковою недостатністю, отитом, тромбофлебітом. Летальність становить від 2 до 50%.

Для лікування хворих обов'язково ізолюють в інфекційне відділенні стаціонару. Після одужання залишається імунітет, який зберігається 1-2 роки.

Профілактика і заходи боротьби.

Для запобігання зараження основні зусилля спрямовують на боротьбу з переносником захворювання. Проводять дезінсекцію в приміщеннях, де утримується худоба, забороняють випас на пасовищах, що знаходяться на території природного вогнища. Людям в індивідуальному порядку слід використовувати захисний одяг. Обробляти одяг, спальні мішки і намети репелентами. При укусах кліща необхідно негайно звернутися в медичний заклад за допомогою. У лікувальних установах слід враховувати високу контагіозність вірусу, а також його високу концентрацію в крові хворих.

Кліщовий енцефаліт - природно-осередкова трансмісивна вірусна інфекція, що характеризується переважним ураженням центральної нервової системи та передається кліщами.

Основним резервуаром вірусу кліщового енцефаліту в природі є його головні переносники - іксодові кліщі, ареал проживання яких простягається по всій лісній і лісостеповій помірній кліматичній зоні Євразійського континенту. Незважаючи на значну різноманітність іксодових кліщів, реальне епідеміологічне значення мають тільки два види: Ixodes Persulcat  (тайговий кліщ) в азіатській і в ряді районів європейської частини,   Ixodes Ricinus (європейський лісовий кліщ) - в європейській частині.

Для кліщового енцефаліту характерна сезонність з двома піками захворюваності: на весні (травень- червень) і в кінці літа (серпень- вересень).

Інфікування людини вірусом кліщового енцефаліту проходить під час кровосмоктання кліщів. Кровосмоктання самки кліща триває багато днів, і при повному насиченні її вага збільшується у 80-120 разів. Кровосмоктання самців триває зазвичай кілька годин і може залишитися не поміченим. Передача вірусу кліщового енцефаліту може проходити в перші хвилини присмоктування кліща до людини.

Захворювання розвивається гостро, через 1.5-3 тижні після укусу. Вірус уражає сіру речовину головного мозку, рухові нейрони спинного мозку і периферичні нерви, що проявляється судомами, паралічем окремих груп м'язів або цілих кінцівок і порушенням чутливості шкіри. Пізніше, коли вірусне запалення охоплює весь головний мозок, відзначаються сильний головний біль, блювання, втрата свідомості, аж до коматозного стану або навпаки розвивається психомоторне збудження з втратою орієнтації в часі і просторі. Пізніше можуть виникати порушення серцево-судинної і травної системи

При встановленні діагнозу енцефаліту хворий повинен бути госпіталізований в інфекційне або неврологічне відділення.

Профілактика кліщового енцефаліту.

Найнадійнішим захистом проти кліщового енцефаліту є власні антитіла, які виробляються у відповідь на щеплення. Традиційно вони проводяться заздалегідь в осінньо-зимовий період. Однак зараз з'явилися  вакцини для швидкої профілактики енцефаліту (три щеплення протягом 21 дня дають 91-97 % гарантії, у 3% людей захисні антитіла у відповідь на щеплення не виробляються).

Основою захисту від кліщового енцефаліту є правильна поведінка в лісі. Вирушаючи в лісопарк або ліс, краще надіти головний убір, одяг, що закриває все тіло, окропити одяг репелентом для відлякування кліщів. Гуляючи, тримайтеся стежок, не лізьте в гущавину. Після повернення з прогулянки необхідно роздягтися і оглянути один одного на наявність кліщів з ніг до голови.

Хвороба Лайма – це інфекційне трансмісивне природно-вогнищеве захворювання, збудниками якого є спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, а переносниками – іксодові кліщі.

Кількість хворих, уражених цим недугом, щорічно збільшується. За останні два роки  вже зареєстровано 179 випадків захворювання (2012р. – 81, 2013р. – 98). Спонтанна інфікованість кліщів збудниками  хвороби становила: 2012р. – 16%, 2013р. – 23,9%.  

Інфікування людей відбувається в весняно-літній період сезонної активності кліщів. Зараження людини відбувається трансмісійним шляхом під час відвідування лісу, лісопарку тощо. Збудник потрапляє в організм людини при укусі кліща разом з його слиною. Процес насичення кров'ю кліщів може продовжуватися декілька днів. Інкубаційний період при Лайм-бореліозі складає від 1 до 20 днів, в середньому – 7-10 днів. Хвора людина не є джерелом інфекції для оточуючих. Захворювання характеризується поліморфізмом клінічних проявів, серед яких найбільш характерними є ураження шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату, серця. Інфекційний процес може реалізуватись як у маніфестній, так і в латентній формах, він має схильність до рецидивів і хронічного перебігу.

Клінічні ознаки з переважним ураженням якого-небудь органу або систем органів зазвичай розвиваються на 4-6 тижні хвороби. Неврологічна причетність спостерігається у 15-20% хворих, серцева причетність 4-8%, ураження суглобів 2-10% та ін. В клінічному перебігу хвороби виділяють 3 стадії: 1 – стадія локальної інфекції (від 3-32 днів), 2 стадія – диссемінації борелій, і 3 стадія – хронічної (пізньої) інфекції.

Індивідуальний захист від кліщів передбачає проведення само –  і взаємооглядів кожні 2 години. У разі виявлення кліща необхідно звернутися до найближчої медичної установи, або видалити його самостійно. На кліща необхідно крапнути рослинну олію, вазелін, гліцерин, рідкий крем. Якщо ж він самостійно не відділяється через 2-3 хвилини від поверхні шкіри, то захопивши кліща пінцетом або ниткою, закріпленою між хоботком кліща і шкірою людини обережно спробувати його видалити. Необхідно тягнути за голову, повільно обертаючи проти часової стрілки. Якщо хоботок залишається в тілі людини, його видаляють обпаленою голкою або гострою шпилькою. Місце укусу присмоктування кліща обробляють 2-5% настойкою йоду. Потім кліща  потрібно помістити в чисту скляну банку  разом з вологою серветкою (ватою) і доставити в Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслжби України (за адресою: Помірки – 70, тел. 732-16-38).

Індивідуальний захист людей передбачає також носіння захисного одягу та використання репелентів, які відлякують кліщів.

Малярія.

Щороку у світі на малярію захворюють від 300 до 500 млн. людей, помирають 1,5-2,7 млн. здебільшого діти віком до 5 років.

В Україні малярію було ліквідовано ще в середині минулого століття. Однак останнім часом імовірність завезення цього захворювання значно зростає. Щорічно реєструється понад 200 випадків завезення малярії в нашу країну. Хворі на малярію та паразитоносії – це переважно іноземці і громадяни України, які прибули з неблагополучних щодо цієї інфекції країн.

В Харківській області за 2012-2013 роки зареєстровано 14 випадків завізної малярії, з них у громадян України - 4, іноземних громадян – 10.

На малярію хворіли студенти, які прибули на навчання до м. Харкова із країн Африканського континенту (Екваторіальної гвінеї, Камеруну, Демократичної республіки Конго, Нігерії, Анголи, Гани) і громадян області, які працювали в ендемічних країнах.

В структурі захворюваності тропічна малярія посіла перше місце - 78,6% (11 випадків). По одному випадку зареєстровано захворювання на триденну-, овале-малярію і малярію, спричинену кількома збудниками.

Збудником хвороби є малярійний плазмодій, який паразитує в крові хворої на малярію людини або паразитоносія. Зараження відбувається найчастіше через укус комара  роду анофелес, при цьому збудник малярії зберігається як біологічний вид у природі. Можливі також внутрішньоутробний (від матері до плода) і парентеральний (при введенні інфікованої крові) шляхи зараження.

 Сприйнятливість до малярії дуже висока. З метою запобігання захворюванню на малярію проводиться обов’язкова індивідуальна профілактика протималярійними препаратами перед виїздом до тропічної країни та під час перебування на її території.                     

Дирофіляріоз – небезпечне природно-осередкове гельмінтозне захворювання людини, собак, кішок і диких тварин сімейства псових та котячих. Збудники – дирофілярії: це тонкі ниткоподібні глисти білого кольору, довжиною до 13,5 – 15 см, шириною до 1,2 мм. Належать до класу круглих черв’яків.

Основним джерелом цієї хвороби є тварини сімейства псових, у яких дорослі паразити знаходяться у підшкірній сполучній тканині.  Людина заражається тільки при укусі кровосисних комах, в основному комарів. Безпосередньо від собак і кішок людині дирофіляріоз не передається.

В абсолютній більшості відомих випадків дирофілярії знаходяться під шкірою чи слизовими оболонками. З моменту зараження (укусу комара) до утворення пухлини проходить не менше 1 місяця.

Перші симптоми захворювання – безболісна пухлина, у місці локалізації якої відчувається сверблячка і печія, набряк, почервоніння, підвищення температури, головний біль, нездужання. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта, що виражається в пересуванні чи ущільненні пухлини під шкірою. Відстань, на яку переміщається гельмінт, складає від декількох до десятків сантиметрів, швидкість міграції до 30 см за дві доби. Клінічні прояви захворювання визначаються локалізацією гельмінта. Найчастіше спостерігається ураження очей, голови, шиї, тулуба, рук, ніг (це підшкірний дирофіляріоз).  

У Харківській області за останні 2 роки зареєстровано 25 випадків дирофіляріозу (2012р. – 11, 2013р. - 14)

Попередження захворювання людей на дирофіляріоз включає: своєчасне лікування тварин (собак, котів) як джерела хвороби; дезінсекційні заходи боротьби з переносником; лікування та диспансерний нагляд (до трьох місяців) за хворими людьми в лікувально-профілактичному закладі.

 

  

Основою захисту від трансмісивних хвороб є правильний індивідуальний захист та використання репелентів, які відлякують кліщів чи комарів.

 

 

За матеріалами сайту http://lubotin.kharkov.ua/

Переглядів: 429 | Додав: lyubovs | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]