Понеділок, 25.09.2017, 16:11
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

Суспільно-політичні зміни та соціально-економічні процеси, які відбува­ються в Україні в останні роки, поставили перед суспільством нові освітні ви­моги до навчання і виховання підростаючого покоління, зміцнення його здоров’я та розвиток фізичної культури, реалізація яких знайшла відображення у законах України "Про освіту” [2], "Про фізичну культуру і спорт” [3], у Національній доктрині розвитку освіти України XXI ст. [4], Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту [5], державній програмі розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки [1], цільовій програмі "Здоров’я через освіту”, в "Основах законодавства України про охорону здоров’я” та ін.

Проблема здоров’я і фізичного виховання дітей особливо гостро постала на початку третього тисячоліття. Гуманізація освіти потребує якісно нового під­ходу до потреб дитини - навчання свідомого ставлення молодого покоління до збереження та зміцнення здоров’я, пристосування до умов наявного в Україні рівня безпеки, що залежить від стану навколишнього середовища, державної системи підтримки безпеки людини та індивідуальної захищеності. Здоров’я підростаючого покоління є невід’ємною складовою частиною загальнолюдських цінностей будь-якої держави. Воно тісно пов’язане з рівнем розвитку держави та її місцем серед когорти провідних країн світу. Незважаючи на ряд заходів щодо покращення стану здоров’я дітей, які пропонуються керівними освітніми та науковими установами, в Україні спостерігаються лише поодинокі випадки успішної їхньої реалізації у діяльності роботи навчально-виховних закладів. Саме тому в умовах розбудови національної системи освіти важлива роль на­лежить аналізу педагогічної спадщини не тільки діячів сучасності, а й минулого щодо проблеми фізичного виховання школярів та зміцнення їх здоров’я. Зна­чний внесок у розвиток цієї проблематики зробив видатний педагог-гуманіст В.О. Сухомлинський. Педагогічна система В.О. Сухомлинського розкриває максимум можливостей для формування і збереження здоров’я школярів. Так, Павлиська середня школа, директором якої, починаючи з 1944 року і до кінця свого життя, був В.О. Сухомлинський, стала місцем для втілення всіх його педагогічних проектів у життя, в тому числі і піклування про здоров ’я школярів, що стало досить актуальним саме у повоєнний період.

Фізичне виховання учнів було однією із провідних проблем наукової і практичної діяльності Василя Олександровича. Питанням фізичного виховання та збереження здоров’я дітей він присвятив цілий ряд книг та статей. У своїх творах "Павлиська середня школа”, "Сто порад учителеві”, "Розмова з молодим директором школи”, "Серце віддаю дітям” та ін. він розкрив їх виховні мож­ливості. Вивчаючи медичну літературу, Василь Олександрович переконався в необхідності розуміння педагогом внутрішніх фізіологічних, психічних, вікових і статевих процесів, що відбуваються в організмі школярів. Він стверджував, що "педагог не має права не знати, що робиться з дитиною, чому вона нездо­рова, як стан здоров’я позначається на її розумовому і моральному розвиткові” [8, с.43].

Широкий спектр актуальних проблем, висвітлених у педагогічних працях та втілених у практичну діяльність Василем Олександровичем Сухомлинським, вивчався багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, а саме: М.Я. Ан- тонцем, І.Д. Бехом, А.С. Биком, А.М. Богуш, Л.С. Бондар, Л.І. Дехтяренко, В.Ф. Деркач, І.А. Зязюном, Н.А. Калініченко, С.Г Мельничуком, Н.С. Побір- ченко, О.Я. Савченко, О.В. Сухомлинською, М.І. Сметанським, В.Л. Федяєвою, М.Д. Ярмаченком, російськими науковцями М.В. Богуславським, В.Г. Риндак, М.І. Мухіною, С. Соловейчиком та іншими зарубіжними дослідниками - М. Библюком, С. Лашиною (Польща), А. Кокеріля (Австралія), Еріки Гартманн,В.Іффертом (Німеччина), Дугласом Ларша (США), Бі Шуджі, Лі Цзихуа, Ван Ігао (Китай), Христосом Франгосом (Греція).

Окремі аспекти дослідження фізичного виховання та його вплив на здоров’я та загальний розвиток особистості школяра в педагогічній спад­щині В.О.Сухомлинського знаходимо у науковому доробку В.П.Горащука, М.Д.Зубалія, О.М.Іонової, В.Н.Ликова, В.П.Оржеховської, Н.С.Побірченко,

С.М.Шевченко та ін. З огляду на важливість цієї проблеми та її недостатню роз­робленість із позицій сучасної історико-педагогічної науки метою нашої статті є висвітлення педагогічних поглядів видатного педагога-гуманіста щодо фізич­ного виховання школярів та збереження їх здоров’я, критичне переосмислення результатів його творчих підходів і наукових здобутків та визначення їх цінності для педагогічної науки і практики роботи в освітніх закладах України.

В.О.Сухомлинський фізичне виховання та збереження здоров’я підрос­таючого покоління розглядав як невід’ємну складову частину всебічного гар­монійного розвитку особистості. Він пристрасно і переконливо стверджував: "Добре здоров’я, відчуття повноти, невичерпності, фізичних сил найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі. Хвора, квола, схильна до захворювань дитина - джерело багатьох негод” [8, с.125].

Вважаючи здоров’я визначальним фактором успішного навчання і розвит­ку, дітей він шукав шляхи його поліпшення. Рекомендації Василя Олександрови­ча ґрунтуються на спільному розв’язанні проблеми фізичного виховання, збере­ження здоров’я основою життєдіяльності у школі і сім’ї: "Заняття фізкультурою і спортом відіграють певну роль у всебічному розвитку учнів лише тоді, коли вся навчально-виховна робота пройнята турботою про здоров’я” [8, с.140].

Збереження і зміцнення здоров’я дітей видатний педагог сприймав як най­важливіший аспект практичної діяльності директора школи і кожного вчителя. Виступаючи на Кіровоградській обласній науково-практичній конференції у 1965 році з доповіддю "Яким бути директору середньої школи? ”, В.О. Су- хомлинський значну увагу приділив питанню збереження здоров’ я дітей, по­передження перевантаження їх у процесі навчання, наголошуючи при цьому, що деяким любителям методів ефективного прискореного та інтенсивного на­вчання не потрібно гратись із здоров’ ям дітей. Видатний педагог вважав, що за форсоване введення трирічного навчання в початковій школі - без серйозного підвищення педагогічної культури всіх учителів, без збагачення всього інтелек­туального життя дитини, - нам доведеться розплачуватись здоров’ям дітей.

Досліджуючи причини неуспішності і другорічництва, Василь Олексан­дрович прийшов до висновку, що "у 85 процентів невстигаючих і відстаючих головна причина відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома, другорічництва - поганий стан здоров’я, якесь захворювання чи нездужання, найчастіше зовсім непомітне для лікаря, таке, що піддається діагностуванню тільки в результаті спільних зусиль матері, батька, лікаря і вчителя. Перед нами відкрилися непомітні з першого погляду, замасковані дитячою жвавістю і рухливістю захворювання серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові. З кожним роком нам стає дедалі зрозумілішою і зрозумілі- шою залежність духовного життя дитини - інтелектуального розвитку, мислення, уваги, пам’яті, посидючості - від "гри” її фізичних сил” [8, с.125].

Питання зміцнення здоров ’я дітей не сходили з порядку денного педагогіч­ної ради Павлиської середньої школи, вони постійно розглядались на заняттях психологічного семінару. Так, лише протягом 1960-1966 років обговорювались такі питання: "Здоров’ я і духовне життя дитини”, "Режим праці і відпочинку”, "Харчування і здоров’я дитини”, "Попередження захворювання серця”, "Слух і зір дитини”, "Діти з уповільненими мислительними процесами” та ін. Так, про стан здоров’я першокласників педагогічній раді доповідав лікар. Діти, у яких були виявлені слабкість серцево-судинної системи, дихальних шляхів, порушення обміну речовин, неврози, перебували під постійним наглядом. "Ми стараємося запобігти розвиткові хвороби, зміцнити захисні сили організму: разом з батьками дитини ми встановлюємо для неї режим праці і відпочинку, режим харчування”, - писав видатний педагог у праці "Павлиська середня школа” [8, с.126]. Тому залежно від стану здоров’я, на думку педагога, кожна дитина потребувала не тільки індивідуального підходу, але й низки заходів, які б зберігали і зміцнювали здоров’я.

У Павлиській середній школі були чітко окреслені основні напрямки виховної роботи щодо реалізації завдань фізичного виховання та зміцнення здоров’я у школярів: санітарно-гігієнічні вимоги до зовнішніх умов життя і до режиму праці та відпочинку учнів; особливості організації фізичної праці дітей як важливого засобу зміцнення здоров’я; фізичне виховання на уроках фізичної культури і в процесі позакласної спортивно-масової роботи; орга­нізація активного діяльного відпочинку учнів; система бесід про людину й особливості людського організму; оптимальне чергування розумової і фізичної праці; оздоровча спрямованість системи фізкультурних занять: уроків фізичної культури, ранкової зарядки, фізкультхвилинок, динамічних перерв; створення широкої мережі спортивних секцій і залучення школярів до активної участі в них ("спорт - улюблене заняття кожного учня”); спортивні ігри, змагання, спартакіади (легка атлетика, гімнастика, плавання, верхова їзда; катання на ковзанах і лижах, велосипеді; зимові розваги, побудова снігової фортеці тощо); утвердження у свідомості учнів необхідності уважного і дбайливого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших. Активна пропаганда і утвердження здорового способу життя - створення позитивного психологічного мікроклімату, "урок повинен викликати позитивні емоційні почуття, тобто почуття задоволення роботою, здорове почуття втоми” [7, с.14].

Велику увагу В.О. Сухомлинський приділяє природному джерелу оздо­ровлення дітей: ранкова гімнастика, душ, улітку - купання та ходіння босоніж, мандри до лісу, в поле. Важливо, щоб діти більшу частину доби будь-якої пори року бували на свіжому повітрі, багато рухалися й не засиджувалися над підруч­никами одразу після шкільних занять. Не можна, щоб домашня розумова праця втомлювала. Другу половину дня діти мають проводити не за підручниками й не в закритому приміщенні. Природа, за твердженням видатного педагога, - це сад здоров’я, фізичного й духовного. Він вважав, що школа під блакитним небом, уро­ки мислення на природі - то мандрівка до джерела емоцій, образного сприйняття світу, єднання з прекрасним і початок духовного здоров’я малечі й підлітків.

Спостерігаючи багато років за розумовою працею учнів початкових класів, В. О. Сухомлинський дійшов висновку, що центром педагогічних зусиль має бути дитина з її інтересами, потребами, особливостями природних задатків. Оче­видно, що в організмі кожної людини природою закладаються індивідуальний режим, специфічна внутрішня вібрація, якій відповідає певний напрям творчої діяльності (наукової, художньої, технічної). Якщо людина знаходить творчу, "сродну” працю, живе за індивідуальним режимом, перебуває "у власній сти­хії”, то вона реалізується як особистість, що позитивно впливає на її здоров’я: "Фізична праця відіграє таку саму важливу роль у формуванні фізичної до­сконалості, як і спорт. Без здорової втоми людині не може бути повною мірою доступна насолода відпочинком” [8, с.137].

Багаторічні спостереження В.О. Сухомлинського свідчать про те, що, . ба­гато трудових процесів, у яких гармонійні, красиві, злагоджені рухи людського тіла можна прирівняти до гімнастичних вправ. За динамікою та естетичною виразністю рухів така праця стоїть нарівні з гімнастикою (косіння сіна вручну, мурування цегляних стін). Молодь виконує таку фізичну роботу з великим задоволенням, особливо в колективі. Вихованці, які займаються такою працею протягом усього часу перебування в школі, відзначаються чудовим фізичним розвитком, красою, гармонійною пропорційністю органів, пластичністю рухів, умінням докладати фізичних зусиль відповідно до мети руху. "Характерною рисою їх фізичного роз­витку є поєднання стрункості, краси постави, пластичності рухів і фізичної сили. Вони шукають красу в усякій фізичній праці, прагнуть до естетичної досконалості будь-якого трудового процесу” [8, с.138]. Порівняно із спортом, така праця має навіть переваги: ". в ній більше відтінків, що виявляються в різноманітному поєднанні фізичної сили і майстерності, вміння” [8, с.138].

Видатний український педагог відзначав, що велику роль у фізичному і духовному розвитку дітей відіграють заняття фізкультурою і спортом. Але серйозну функцію ці заняття виконують лише тоді, - наголошував він, - коли вся навчально-виховна робота перейнята турботою про здоров’я, про гармонію фізичного і духовного: "Ми добиваємося того, щоб виконання гімнастичних вправ давало насолоду, стало потребою організму. Людина повинна займатися спортом не тільки для досягнення успіху в змаганнях, а й для формування своєї фізичної досконалості” [8, с.140].

Турбота про людське здоров’я, на думку В.О. Сухомлинського, а тим більше про здоров’я дитини, - це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму харчування, праці, відпочинку, але й систематичне ви­конання фізичних вправ. Мета таких вправ - виховати почуття краси рухів, силу, гармонійність, спритність, витривалість. Під час розучування рухів на заняттях з фізкультури велика увага у Павлиській середній школі приділялась естетичній досконалості, красі, як одного із головних стимулів, що спонукають учнів щодня робити ранкову гімнастику: "Ми прагнемо привести вихованців до переконання, що завдяки регулярним вправам у них не тільки розвивається краса тіла, гармонія рухів, а й формується характер, гартується сила волі. Організовуючи виконання таких вправ, як біг, ходьба на лижах, плавання, ми надаємо великого значення естетичному задоволенню. З цих та інших видів спорту в нас стало правилом проводити змагання на першість з краси, граціозності, гармонії рухів, а швидкість вважаємо другорядним елементом. Тут не тільки демонструється, а й створюється краса, фізична досконалість, тобто досягається головна мета фізичного виховання. Взагалі ми вважаємо неприпу­стимими змагання, де єдиним критерієм успіху є швидкість рухів. Це прищеплює нездоровий азарт, честолюбство. У таких змаганнях часто немає краси, відсутні естетичні вимоги і, що особливо неприпустимо, немає справжньої масовості і не враховуються індивідуальні можливості. Не можна перетворювати спорт із засо­бу фізичного виховання всіх дітей у засіб боротьби за особистий успіх, не можна ділити дітей на здібних і нездібних щодо занять спортом, не можна розпалювати нездорові пристрасті ажіотажем боротьби за уявну честь школи. Спорт стає засобом виховання тоді, коли він - улюблене заняття кожного” [8, с.141-142].

В. О. Сухомлинський наполегливо і послідовно відстоював гуманний під­хід до дитини, активно виступаючи проти засилля авторитарної педагогіки, яка нерідко є причиною конфліктних ситуацій, педагогічних неврозів. У статті "Не бійтеся бути ласкавими” він з тривогою писав: "Покрикування, нервозність, запальність подекуди стали звичними у взаєминах учителя з учнями. Звикаючи до підвищеного тону, до нервозності, учні іноді протягом п’яти-шести годин, протягом цілого шкільного дня, перебувають у стані надмірного збудження. Вже це одне - серйозна загроза не тільки їхньому здоров’ю, а й моральному розвиткові” [6, с.351-352]. Василь Олександрович проявив себе непримирен­ним критиком жорстокості, зневажливого, грубого ставлення до дітей, під­креслюючи, що "крик у стінах школи - це дрімуче педагогічне безкультур’я”. Він був глибоко переконаний у тому, що вчити й виховувати дітей з неврозами необхідно, "застосовуючи спеціальні методи медичної педагогіки, розраховані на запобігання шкідливому збудженню різким переходом від одного емоційного стану до іншого” [10, с.512].

Упродовж своєї педагогічної діяльності Василь Олександрович відстоював ідею зміцнення здоров’я людини в дитинстві, щоб запобігти кволості, млявості та ін., а за роки шкільного життя дати їй всю повноту життєвих радощів. Для запобігання надмірній втомлюваності, а отже, й руйнації здоров’я дітей, педагог рекомендував реалізувати ідею "Школи радості” й відкрити перед учнями "чудес­ний світ” у живих барвах, яскравих і тремтливих звуках, у казці й грі, у власній творчості, у красі, що надихає серце, у прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, дитячу творчість - дорога до серця дитини. Адже творчість - це стан організму, пов’язаний з позитивними емоціями. Творчість характеризується комфортністю спочатку на емоційному, а потім - і на фізіологічному, клітинному рівнях. Позитивні і негативні емоції - це своєрідні енергетичні хвилі, які гене­руються гормональною системою і наскрізь пронизують наш організм. Енергія емоційних хвиль нервовими каналами передається клітинам, спонукаючи їх пра­цювати в тому чи іншому режимі. Позитивні емоції створюють в організмі такий стан, завдяки якому всі системи функціонують правильно. В. О. Сухомлинський вважав, що емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання на­вколишнього світу, - це духовний заряд дитячої творчості. "Я глибоко переконаний, - наголошував педагог, - що без емоційного піднесення неможливий нормальний розвиток клітин дитячого мозку. З емоційністю пов’язані й фізіологічні процеси, що відбуваються в дитячому мозку: в моменти напруженості, піднесення, захоплення відбувається посилене живлення клітин кори півкуль” [9, с. 45-46].

Одним із важливих напрямів діяльності школи В.О. Сухомлинський вважав необхідність дотримання санітарно-гігієнічних вимог щодо обладнання й оснащення приміщення для занять, що сприяє збереженню здоров’я, ефективній організації розумової діяльності. Він наполягав на постійному провітрюванні приміщень, де проходять уроки, де діти відпочивають. На його думку, внаслідок тривалого пере­бування дитини у приміщенні, тобто "кисневого голодування”, можуть виникнути проблеми з очима, порушення обміну речовин, а тому дитина втрачає здатність до зосередженої розумової праці. Саме тому учні школи тривалий час перебували на свіжому повітрі, особливо восени й у весняні і літні дні [8, с.129].

Одним не менш важливим напрямом збереження здоров’я школяра є запо­бігання перенавантаженню під час навчання. Педагог вказував на необхідність індивідуально підходити до кожного учня, бачити розумову роботу кожної дити­ни; піклуватися про повсякчасний розвиток знань; не допускати, щоб навчання перетворювалося на нескінченне надолужування пропущеного, не підтягувати без кінця "хвости”; надавати учневі вільний час, необхідний йому, як повітря для здоров’я. Не припустимим було, щоб учні молодших класів займалися ро­зумовою працею в закритому приміщенні більше З годин. Для цього є альтанки. Викладачі школи не припускали, щоб і підлітки l2-l5 років виконували домашнє завдання протягом 4-5 годин, тому що це калічить дитину, згубно позначається на її здоров’ї [S, с.128-129].

Висновки

Отже, вивчення моделі навчально-виховної роботи, за якою працювала Павлиська середня школа за часів В.О.Сухомлинського, свідчить, що системоутворюю­чим елементом там була ефективна праця всього педагогічного колективу з метою досягнення високого рівня здоров’я та гармонійного фізичного розвитку учнів. У процесі фізичного виховання та збереження здоров’я школярів успішно формувались морально-вольові якості особистості, вироблялась в учнів потреба в повсякденних заняттях фізичними вправами, розвивалась рухова активність, необхідність у фізичній праці як важливої умови на шляху становлення фізичної досконалості.

Науково обґрунтовані педагогічні ідеї, які втілив В.О. Сухомлинський, є актуальними і сьогодні слугують формуванню в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я, оволодінню життєвими навичками здорового способу життя та безпечної для здоров’я поведінки. Наведені вище педагогічні погляди В.О. Су- хомлинського не вичерпують усіх позитивних напрямів розвитку і втілення у практику ідеї виховання здорової дитини. Але в сукупності вони створюють величезні можливості щодо зміцнення здоров’я школярів.

Одне з найважливіших завдань педагогічних колективів активно втілюва­ти у практику роботи сучасної школи теоретичні та практичні аспекти основ здоров’я і психогігієни навчально-виховного процесу щодо збереження та зміцнення фізичного, психічного й духовного здоров’я дітей і підлітків, спря­мовувати професійну роботу кожного учителя не тільки на навчання школярів, але і бережному ставленню до свого здоров’ я.

Список використаних джерел:

Державна програма розвитку фізичної культури і снорту на 2007-20ll роки // Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження кабінету мі­ністрів України 45/200б від 8-l5 листопада 200б р. №l594 - К.: Український інформаційно-нравовий центр, 200б. - №l. - С. 5l-74.

Закон України "Про освіту” // Зібрання законодавства України. Звід законів Украї­ни - К.: Український інформаційно-нравовий центр, 2000. - №3. - С. 35-73.

Закон України " Про фізичну культуру і снорт” // Зібрання законодавства України. Звід законів України - К.: Український інформаційно-нравовий центр, 2000. - №3. - С. бб-97.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Педагогічна газета. - 200l. - № 7 (S5), липень.

Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту // Щотижневий збірник актів законодавства. - К.: Офіційний вісник України, 2004. - №39. - С.23-34.

Сухомлинський В. О. Не бійтеся бути ласкавими / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5 т. - К. : Рад. шк., l977. - Т. 5. - С. 347-359.

Сухомлинський В.О. Інтерес до учіння - важливий стимул навчальної діяльності учнів / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5 т.- Т. 5. - К. : Рад. шк., l977. - С. 74б.

S. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа І В.О. Сухомлинський ІІ Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 1976. - Т. 4. - С.7-390.

Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям І В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: в 5-ти т. - К.: Рад. школа, і977. - Т.3. - C.5-279.

Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: У 5 т. - К.: Рад. шк., 1976. - Т. 2. - С.419-655.

Категорія: Мої статті | Додав: alex_admin (08.09.2013)
Переглядів: 4239 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]