РМО вчителів основ здоров'я

Положення про конкурс "Молодь обирає здоров'я"

lyubovs — Wed, 05 Feb 2014 16:50:20 GMT

До вашої уваги Положення про конкурс "Молодь обирає здоров'я"

П Л А Н роботи районного методичного об’єднання вчителів основ здоров’я на 2013 – 2014 н.р.

alex_admin — Sun, 08 Sep 2013 17:10:39 GMT

Затверджено на засіданні РМО вчителів основ здоров’я

серпня 2013 р.

П Л А Н

роботи районного методичного об’єднання вчителів основ здоров’я на 2013 – 2014 н.р.

№ з/п	Дата проведення	Форма проведення, короткий зміст	Місце проведення	Відповідальні	Відмітка про виконання
1.	Серпень 2013 року	Засідання РМО: Вивчення методичного листа про вивчення основ здоров’я в 2013-2014 н.р.; Обговорення та затвердження плану засідань м\о на 2013-2014 н.р.	Солонянська СЗШ №1	Шмигельський М.С. Соловей Л.Є.
2.	Листопад 2013 року	Семінар – практикум для вчителів другої категорії та спеціалістів «Використання саморобних тренажерів на уроках основ здоров’я»	Військова СЗШ	Шмигельський М.С. Клешня Н.С. .
3.	Січень 2014 року	Майстер – клас для вчителів вищої та першої категорії «Тренінгова форма проведення уроків основ здоров’я»	Жданівська СЗШ	Шмигельський М.С. Могила О.О.
4.	Березень 2014 року	Проведення районного конкурсу «Молодь обирає здоров’я»	Солонянська СЗШ №1	Шмигельський М.С. Волощенко Н.М.
5.	Жовтень 2013року - травень 2014 року	Атестаційна експертиза стану викладання основ здоров’я в ЗНЗ району.	Дзержинівська, Незабудинська, Привільнянська, Письмечіська, Василівська СШ, Новомар’ївська, Малокалинівська, Павлівська НСШ	Шмигельський М.С.

Керівник РМО вчителів основ здоров’я Л.Є. Соловей

Загальні методичні рекомендації щодо організації навчально-виховногопроцесу у п’ятих класах загальноосвітніх навчальних закладів

alex_admin — Sun, 08 Sep 2013 17:07:43 GMT

Основи здоров’я

На вивчення предмета «Основи здоров'я» в 5 класах усіх загальноосвітніх навчальних закладів, відповідно до зазначених Типових навчальних планів, передбачена 1 година на тиждень.

Нова навчальна програма з основ здоров'я реалізує завдання нового

Державний стандарт визначає здоров’язбережувальну компетентність як ключову, що формується на міжпредметному рівні шляхом інтеграції у зміст всіх предметів інваріантної та варіативної складових Типових навчальних планів, і як предметну, що формується у результаті засвоєння змісту предметів освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура".

Компетентнісний підхід до вивчення основ здоров’я вимагає продовження формування в учнів і застосування ними навичок здорового і безпечного способу життя, здатності дітей передбачати ризики небезпеки та зменшувати їх вплив.

Завданнями навчального предмету «Основи здоров'я» в основній школі є:

формування в учнів знання про здоров'я і безпеку, здоровий і безпечний спосіб життя;

розвиток в учнів життєво необхідних умінь та навичок, вміння використовувати їх у навчальній та повсякденній діяльності;

створення мотивації учнів щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я, вдосконалення фізичної, соціальної, психічної і духовної складових здоров'я;

усвідомлення учнями цінності життя і здоров'я, значущості здорового і безпечного способу життя;

збагачення власного досвіду учнів щодо збереження здоров'я;

підготовка учнів до забезпечення власної безпеки та безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях.

Знаннєвий компонент здоров’язбережувальної комптетентності учнів слід формувати з урахуванням сучасного розуміння сутності здоров’я як складного явища, яке характеризує життєдіяльність окремої людини, групи людей, і суспільства загалом. У школярів має накопичуватися інформація щодо сучасного трактування сутності здорового способу життя, його складових та, особливо, його чинників:

способу життя сім’ї, найближчого оточення та суспільства;

рівня культури особи, сім’ї, суспільства;

місця здоров’я в системі цінностей людини та суспільства, у якому вона живе;

бажання людини берегти своє життя і зміцнювати здоров’я;

налаштованості на довге здорове життя та на розвиток усіх складових свого здоров’я: фізичної, соціальної, психічної, духовної.

З метою формування ціннісного компоненту здоров’язбережувальної компетентності необхідно активізувати мотиваційну і виховну функції навчання, задіювати емоціогенність навчального матеріалу, що дозволяє формувати позитивний світогляд дитини у ставленні до самого себе й до інших людей. Мотивування і виховання учнів необхідно базувати на позитивних мотивах навчання, активізації їхніх пізнавальних потреб та інтересів. Цьому сприятиме використання завдань на розвиток мотивації (ігрових ситуації та рухливих пауз, персоніфікація запитань, виконання творчих завдань тощо), ілюстрацій, цікавих фактів, гуморесок. Особливої уваги заслуговує включення в навчальний процес опори на життєвий досвід учнів.

Діяльнісний підхід до вивчення основ здоров’я забезпечується відпрацюванням практичних дій при вивченні кожної навчальної теми. Зміст нової навчальної програми з основ здоров’я складається з двох частин: понятійного і діяльнісного, що складається з вправ для відпрацювання ключових умінь і навичок щодо збереження життя і зміцнення здоров’я (наприклад виконання вправ для розвитку життєвих навичок, відпрацювання алгоритму дій, моделювання поведінки, розробка пам’яток тощо). Виконання зазначених вправ є обов’язковим елементом навчальних занять відповідної тематики. Знаком * позначено вправи, які слід виконувати учням не лише в класі, а й вдома з допомогою дорослих.

Для реалізації особистісно зорієнтованого підходу до вивчення основ здоров’я доцільно використовувати навчальні тексти, відеофрагменти, які передбачають рефлексію – встановлення зворотнього зв’язку між зовнішнім світом і внутрішнім станом учня, спеціально дібраними завданнями (наприклад: Як ти поводишся в такій ситуації? Що тобі подобається або не подобається в запропонованих порадах? тощо), що потребують осмислення дій, колективної комунікації, де кожен учень має змогу реалізувати власний потенціал.

Ефективними на уроках основ здоров'я можуть бути сучасні педагогічні технології, що ґрунтуються на використанні методів інтерактивного навчання, у тому числі й системи завдань і вправ, зорієнтованих на діалогові форми навчальної взаємодії, використання елементів тренінгових форм, проектної діяльності, ведення індивідуальних і колективних портфоліо.

З методів інтерактивного навчання, які є найефективнішими на уроках основ здоров’я, пропонуємо такі.

Мозковий штурм. Використовується для генерування ідей та активізації діяльності учнів щодо розв’язання певної проблеми. Можна застосовувати на початку заняття, щоб з’ясувати обізнаність з темою. Всі висловлені ідеї можна об’єднати або проаналізувати, використовуючи інші методи (наприклад, концептуальну карту, «павутиння»).

Дискусії-роздуми. Заохочують до обмірковування й обговорення того, що учні спостерігали, чули або читали. Починають дискусію, ставлячи питання, яке вимагає висловлювання власної позиції та інтерпретації (обговорення) власного досвіду, навчальних відеофільмів, текстів підручників, статей, газетних публікації тощо. Поставлені запитання заохочують учнів співвідносити зміст опрацьованої інформації з власним досвідом.

Обговорення забезпечує можливість кожному учаснику навчального процесу висловити власні думки і погляди щодо конкретного питання. Невеликі групи – 5–7 учнів – найоптимальніші для обговорення, оскільки кожен член групи має нагоду висловитися, хоча це можна здійснити і фронтально.

Міні-лекція (узагальнена назва словесного повідомлення інформації). Метод можна використати для повідомлення такої інформації, яка має основоположне значення і яку учні не можуть здобути самостійно. Можуть вважатися ефективними, коли: продовжуються 5-8 хв; включають групову дискусію, покази, демонстрації.

Навчальний фільм. Це знятий та записаний сюжет, представлений особою, яку неможливо запросити на урок та поради якої дуже важливі. Фільм може бути зроблений у форматі інтерв’ю або репортажу з міста подій, що дає можливість показати обладнання, предмети, дії, яких немає і не відбувається в класі. Фільм тем не менш повинен бути коротким, 5–8 хвилин. Після фільму доцільне обговорення.

Показ/демонстрація. Забезпечує зв’язок між «знати про» і «бути спроможним зробити». Демонстрацію можна вважати ефективною, якщо учні можуть чітко бачити і розуміти те, що відбувається, та коли мають місце короткі пояснення вчителя і групові обговорення впродовж показу.

Доповнення. Цей метод передбачає надання можливості для доповнення інформації, що характеризує певні факти, ознаки, методи. Учні мають завершити текст так, щоб він мав сенс. Метод використовують у письмовій або усній формі із застосуванням власного досвіду учнів, повідомленнями про випадки в їхньому житті.

Аналіз окремої життєвої ситуації. Стосується заздалегідь визначених сценаріїв, випадків, котрі ґрунтуються на ситуаціях з реального життя, які учні спостерігають, аналізують, роблять висновки, дають рекомендації.

Концептуальна карта (опорна схема). Складання концептуальних карт часто застосовується для того, щоб можна було побачити зв’язок між новою і відомою інформацією. Також цей метод використовується для того, щоб визначити основні поняття або показати зв’язки між поняттями, схематично відобразити структурні компоненти інформації.

Коло знання. Цей метод залучає кожного до обговорення наданих вчителем фактів з товаришами в групі, а потім – до обміну думками спочатку в іншій групі (кожний учасник переходить в іншу групу як носій частини нової інформації). Насамкінець представники кожної групи в оновленому складі представляють отримані в результаті обговорення знання перед своєю або всіма групами. Для цього методу потрібно заготувати картки з інформацією, яка має бути раціонально викладеною, добре оформленою; найчастіше надається така інформація, яку можна швидко запам’ятати, щоб легко викласти її членам групи.

Дебати. Структура дебатів заохочує учнів знаходити і наводити переконливі аргументи своїм твердженням. У дебатах більшого значення надається конкретним фактам та знанням, ніж неформальному обговоренню. Групи, утворені для проведення дебатів, мають співпрацювати у процесі пошуку і підготовки своїх аргументів. Важливою умовою ефективного проведення методу є обговорення і прийняття заздалегідь правил співпраці під час дебатів. Метод особливо актуальний, адже він не лише дозволяє оволодіти тим чи іншим матеріалом, але й сприяє розвитку навичок вирішення проблем, творчого та критичного мислення, ефективного спілкування, почуття гідності, чинення опору тиску, міжособистісних взаємин.

Схеми/таблиці досвіду. Такі схеми/таблиці фіксують досвід, яким діляться учні. Вони є важливими ресурсними матеріалами. Теми для схем/таблиць можуть виникати під час запланованих або спонтанних видів діяльності. Зміст схем/таблиць залежить від рівня та різноманітності тем.

Інтерв’ювання передбачає зустріч учнів з певною особою (науковці, лікарі, батьки, представники державних служб захисту тощо) для обговорення конкретних тем або проблем. З «перших рук» отримується нова найточніша інформація, відбувається знайомство з точкою зору цієї особи з проблеми, яка цікавить учнів. Метод обов’язково доповнюється таким, що дозволяє зробити висновки, узагальнення; наприклад, дискусії-роздуми.

Взаємонавчання. Цей метод використовується таким чином, що учні, більш досвідчені в якомусь конкретному напрямку («фахівці»), діляться своїм досвідом з іншими членами групи.

Консультативна група. Консультативна група створюється для одержання, корекції, збагачення та поглиблення компетентності під керівництвом учителя. До роботи в цій групі,крім учнів, можна залучити батьків, лікарів, медичних сестер та ін.

Вирішення проблеми. Цей метод найчастіше використовується для оволодіння навичками прийняття рішення. Це – пошук відповідей на запитання або шляхів вирішення проблеми, які можуть бути представлені на занятті.

«Павутиння». Метод зорової репрезентації зв’язків між фактами, поняттями, наслідками чи подіями. Його застосування дозволяє досліджувати й упорядковувати інформацію в певній послідовності за ієрархічним змістом. «Павутиння» зручно будувати на основі будь-якої концептуальної карти.

Уявний образ. Метод спрямований на вироблення навичок створення уявного (віртуального) образу предмета чи об’єкта, події або ситуації. Це розвиває уяву та творче мислення.

Ситуаційні ігри. дозволяють реалізувати творчий потенціал учнів під час короткого перевтілення, коли розігруються певні життєві ситуації, пов’язані переважно з вибором (корисних чи шкідливих звичок, активного чи пасивного відпочинку, вибором друзів, відмовою від участі в діяльності, пов’язаної з ризиком для життя та здоров’я тощо). Після розігрування певної ситуації в навчальній групі створюється надзвичайно сприятлива нагода обговорити інші можливі шляхи вирішення проблеми, виявити ставлення до тієї чи іншої ситуації та зробити загальні висновки.

Ілюстрування. Ілюструючи певні події, фрагменти підручників чи літературних творів, учні передають свої розуміння, особисте сприйняття й ставлення до прочитаного або почутого. Вони розвивають власне творче мислення, коли зображують ту чи іншу особу, середовище, у якому вона живе, тощо. Ілюстрування розповіді вчителя чи іншого учня розкриває досвід особи.

Екскурсії дозволяють сприймати явища в цілісності, зібрати багатий матеріал для подальшої роботи, набути нові знання та навички, порівняти теоретичні знання з фактами, які мають місце в реальному житті. Екскурсії чітко плануються (наприклад, до Центру здоров’я, дитячої поліклініки, медичного кабінету школи); їх результати фіксуються і обговорюються при реалізації методів навчання, що відносяться до описаних вище навчальних стратегій.

Специфічними засобами змісту предмета «Основи здоров’я» спрямовується діяльність учня на розвиток його активності у засвоєнні істин здорового способу життя на розвиток продуктивного і творчого мислення. З цією метою доцільно використовувати у навчальному процесі завдання, що різняться за характером пізнавальної діяльності учнів (рецептивні, репродуктивні, творчі) та ураховують навчальні і розвивальні цілі (на усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань та умінь за зразком, творче застосування набутих знань, формування емоційно-ціннісного ставлення).

Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів має відбуватися постійно, на усіх етапах розвитку здоровязбережувальних компетенцій. Особливістю оцінювання здоров’язбережувальної діяльності дитини є відзначення як позитивного навіть мінімального досягнення в школі, вдома, у громаді, для чого необхідна тісна співпраця учителя з батьківською громадою. Партнерство школи і батьківської громади щодо здоров’язбереження дітей уможливлює:

участь батьків у навчанні і вихованні дітей в умовах школи;

спільну відповідальність за навчально-виховний процес;

підвищення рівня здоров’язбережувальної компетентності членів сім’ї;

участь батьківської громади у прийнятті рішень щодо здоров’я дітей, підвищення значимості громади в управлінні життя суспільства;

поліпшення здоров’язбережувального середовища школи.

Підручники з основ здоров'я для 5 класів.

На конкурсній основі відібрано два підручника з основ здоров'я для 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів:

підручник «Основи здоров'я. 5 клас» – автори: Т. Є. Бойченко, С. В. Василенко, Н. Г. Гущіна, І. П. Василашко, Н. С. Коваль, О. К. Гурська, видавництво «Генеза»;

підручник «Основи здоров'я. 5 клас» – автори: І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко, видавництво «Алатон».

Зміст, структура, методичний аппарат підручників підпорядковані загальній меті – формуванню і розвитку здоров'язбережувальної комптентності учнів.Зміст підручника авторського колективу у складі І. Д. Беха, Т. В. Воронцової, В. С. Пономаренка, С. В. Страшка (видавництво «Алатон») базується на сучасній концепції здоров'я і безпеки з урахуванням вікових особливостей учнів, актуальних потреб, проблем, завдань та основних сфер їх життєдіяльності. Методичний апарат підручника ґрунтується на педагогічній технології «Освіта на основі розвитку життєвих навичок», ефективність якої у формуванні здоров'язбережувальних компетенцій зумовлена залученням учнів до навчально-виховного процесу в ролі активних суб’єктів, а не пасивних споживачів інформації. Підручник орієнтовано на застосування групової та індивідуальної форм навчання, в процесі якого учні набувають навичок збереження, зміцнення, використання здоров'я та дбайливого ставлення до нього. Знання і практичні навички здобуваються учнями в процесі діяльності: під час рольових ігор, дебатів, мозкових штурмів, аналізу життєвих ситуацій, роботи в групах, розробки проектів тощо, що сприяє також формуванню у школярів соціальної та комунікативної компетентностей.

Методичні рекомендації щодо викладання навчального предмета «Основи здоров’я» в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013/2014 навчальном

alex_admin — Sun, 08 Sep 2013 17:04:30 GMT

Сьогодні в Україні намітилася стійка тенденція до збільшення проявів негативної поведінки дітей і молоді. Українська молодь проходить важке випробування необмеженою свободою вибору щодо способу життя. У зв’язку з цим необхідно мобілізувати всі можливості для допомоги молодій людині у свідомому самовизначенні та набутті необхідних для безпечної життєдіяльності знань, ставлень і життєвих навичок. Для учнівської молоді основним і дуже важливим джерелом профілактичних знань є навчально-виховний процес.

В умовах школи період пізнього дитинства та ранній підлітковий період (6-15 років) є вирішальними моментами для можливості сформувати навички та позитивні звички. У цей період діти розвивають здатність думати абстрактно, розуміти наслідки, співвідносити себе з ровесниками по-новому, а також розв’язувати проблеми, бо відчувають себе більш незалежними від батьків і більше контролюють власне життя.

Закон України «Про загальну середню освіту» одним з головних визначає завдання виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення їх фізичного, психічного здоров’я. Ці ж завдання визначені й у Державних стандартах початкової та базової і повної середньої освіти.

Одним із шляхів досягнення цієї мети є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують, як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Пізнання, активна соціалізація, вплив на формування системи цінностей суспільства й усвідомлене сприйняття навколишнього світу розпочинається з виховання в загальноосвітньому навчальному закладі.

Саме з цією метою вивчається навчальний предмет «Основи здоров’я». За своїм призначенням, змістом і методами навчання він суттєво відмінний від інших предметів. Його особливості визначаються:

- необхідністю впливати на свідомість і поведінку учнів. Ця теза ґрунтується на визнанні того, що якість життя людини, її здоров’я, безпека і благополуччя найбільше залежать від її поведінки та способу життя;

- навчально-виховні впливи слід спрямовувати на формування у дітей позитивних цінностей, знань, ставлень, умінь і навичок, які зменшать ризик виникнення поведінкових проблем і підвищать їх особистісний потенціал для гармонійного розвитку та життєвого успіху;

- для посилення мотивації та ефективності навчання необхідно послідовно впливати на шкільну політику і створювати сприятливе середовище.

Основними документами, які визначають вимоги до змісту освіти, є Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2011 № 462) та Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392).

Типові навчальні плани містять інваріантну частину, сформовану на державному рівні, спільну для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.

Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів у 2013/2014 навчальному році на вивчення предмета «Основи здоров’я» в інваріантній складовій передбачено:

- у 1-4 класах - 1 година на тиждень;

- у 5-6 класах – 1 година на тиждень;

- у 7-9 класах - 0,5 години на тиждень.

Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану, що, в свою чергу, надає можливість поширення і поглиблення змісту тем, що вивчаються. Зміни у програмі мають бути погоджені педагогічною радою навчального закладу.

Відповідаючи на запит сьогодення, створені і широко впроваджуються превентивні програми для початкової, середньої і старшої школи. Ці програми враховують кращий досвід, відповідають принципам освіти. Вони здійснюється на рівнях:

1. профілактики;

2. психолого - педагогічної допомоги та корекції;

3. адаптації, реабілітації і ресоціалізації.

Навчальний предмет «Основи здоров’я» поєднує елементи знань про збереження і захист життя та зміцнення здоров’я. Навчання здійснюється за навчальними програмами «Основи здоров’я» для 1-4 класів («Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України», наказ МОН від 12.09.2011 № 1050) та навчальною програмою «Основи здоров’я» для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів («Рекомендовано Міністерством освіти і науки України», лист МОН від 23.12.2004 №1/11-1166).

Програми інтегрованого предмета «Основи здоров’я» мають на меті формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, зокрема профілактику адитивної поведінки. Вони побудовані на основі інтегрованого поєднання елементів знань щодо збереження й захисту життя та зміцнення здоров’я людини за концентричним принципом, тобто у різні періоди навчання повторюється вивчення окремих тем з розширенням та поглибленням їх змісту.

Під час навчання на уроках з основ здоров’я учні набувають знання, життєві навички щодо стійкої мотивації здорового способу життя. Це дозволяє їм стати повноцінними членами суспільства і захистить від життєвих помилок.

Серед різних тематик, що розкривають сутність складових здоров’я, принципи, шляхи й методи його збереження та зміцнення, є проблема статевого виховання учнівської молоді. При формуванні кола тем у програмах з навчального предмета «Основи здоров’я», присвячених статевому вихованню учнів у школі, враховано, насамперед, такі важливі аспекти: а) вікові можливості й потреби учнів; б) вимоги батьківської громади щодо меж участі школи в статевому вихованні дітей; в) проблеми державного рівня, що стосуються, зокрема, демографічної й епідеміологічної ситуації в Україні. Теми, що містять питання статевого виховання школярів загальноосвітньої школи, надають життєво необхідну інформацію учням й уможливлюють набуття ними навичок щодо:

· розуміння статевої належності людини;

· важливості формування своєї особистості з урахуванням статевої належності;

· необхідності взаємини людей різної статі на основі ґендерної рівності;

· важливості сім’ї для дитини, батьків та держави;

· ролі матері й батька у вихованні здорової особистості дитини;

· значення формування гігієнічних навичок дівчат і хлопців;

· необхідності отримання сучасної інформації щодо чинників ризику для репродуктивного здоров’я молоді;

· формування безпечної поведінки задля збереження й зміцнення репродуктивного здоров’я юнаків і дівчат.

Зміст тем курсу спрямований на формування загальних морально-етичних цінностей та особистісних якостей особистості, зокрема таких як доброчесність, цнотливість, повага поглядів, доброта тощо.

Розроблені програми та навчально-методична література використовуються в навчально-виховному процесі з метою формування в учнів мотивації щодо здорового способу життя, свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя та життєвими навичками, безпечної для життя і здоров’я поведінки, принципового розширення і доповнення основного навчального матеріалу зміст яких допомагає учневі поглибити і розширити спеціальні знання, розвинути пізнавальні інтереси.

Сучасна загальноосвітня школа виконує не лише навчально-виховні завдання, але і прагне до створення здоров’язбережувального навчального процесу. Одна з провідних ролей в процесі збереження і формування здоров’я школярів належить вчителеві основ здоров’я. Успішна робота в сучасній школі вимагає високого професійного рівня підготовки вчителя. Одним з критеріїв професійного рівня вчителя, що виконує оздоровчі завдання, є формування його здоров’язбережувальної компетентності.

Професійна компетентність вчителів основ здоров’я передбачає наявність комплексних професійних знань, вміння їх синтезувати, аналізувати та мислити, передбачаючи наслідки професійної діяльності для гармонійного росту та розвитку дитини, своєчасного зняття розумової перевтоми, профілактики захворювань молоді тощо.

Навчальний предмет «Основи здоров’я» рекомендуємо викладати вчителям, які пройшли спеціальну підготовку як за змістом, так і за ефективними методами навчання (відповідно наказу Міністерства освіти і науки від 18.08.2011 № 982).

Не дозволяється використовувати години, відведені на цей предмет, для довантаження вчителів або класних керівників, що не мають відповідної підготовки для викладання предмету «Основи здоров’я».

У 1-9 класах викладання навчального предмета «Основи здоров’я» здійснюється за підручниками, які мають відповідний гриф Міністерства.

Навчальна інформація, що надається у навчальних посібниках і підручниках, несе в собі життєво важливе навантаження. Вчитель має бути обережним у відборі інформації, яку використовує на уроках.

Добираючи додаткові матеріали до уроків, учителям слід звернути особливу увагу на відповідність їх змісту віковим особливостям і навчальним можливостям та реальним потребам учнів.

Батьки учнів завжди мають змогу заздалегідь ознайомитися зі змістом тем уроків та обговорити з учителем особливості подання інформації з врахуванням національних, релігійних та інших поглядів.

Ефективна реалізація завдань превентивної освіти можлива за умови активної співпраці, партнерства всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, педагогів, сім’ї та громади. Участь батьків у навчальному процесі допомагає зробити навчання особистісно орієнтовним.

Для проведення факультативних занять у загальноосвітніх навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році рекомендуємо користуватися програмами та навчально-методичною літературою, схваленими Міністерством, а саме:

- програма навчального курсу для загальноосвітніх навчальних закладів «Формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу» (авт. Т.В. Воронцова, В.М. Оржеховська, В.С. Пономаренко);

- навчально-методичний комплект для вчителів та учнів 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів «Школа проти СНІДу» (авт. Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко);

- комплект методичних матеріалів «Профілактична протинаркотична та протиалкогольна виховна програма для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання» (авт. А.М. Вієвський та ін.);

- навчальна програма факультативного курсу «Профілактика шкідливих звичок» для 6-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (авт. Челах Г.Є., Медведєва О.В.);

- навчальна програма факультативного курсу «Основи здорового способу життя» для 8-9 класів (авт. Н.О. Чаган, М.М. Тюріна);

- навчальна програма факультативного курсу для 10-х класів загальноосвітніх навчальних закладів «Профілактика ВІЛ-інфекції і формування здорового способу життя на засадах розвитку життєвих навичок» (авт. І.М. Топор, Л.В. Поліщук);

- навчальна програма факультативного курсу «Я – моє здоров’я – моє життя» для 5-6 класів;

- навчальна програма факультативного курсу для 7-11 класів «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя».

Варто наголосити, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» та листа Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 06.02.2012 № 14.1/10-301 «Про видання навчальної літератури» в загальноосвітніх навчальних закладах дозволено використовувати навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, які мають гриф Міністерства або схвалені відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти.

Викладання основ здоров’я за новою програмою розпочнеться з 5 класу з 2013/2014 навчального року.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ТРЕНІНГОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ КАБІНЕТ З ОСНОВ ЗДОРОВ’Я

alex_admin — Sun, 08 Sep 2013 17:02:52 GMT

Важливими напрямком сучасної освітньої діяльності в Україні є реалізація комплексної державної політики щодо збереження здоров'я та захисту життя підростаючого покоління, і, в першу чергу, через викладання предмету «Основи здоров'я» (далі – предмет ОЗ).

Створення тренінгового навчального кабінету з основ здоров'я (далі – кабінет ОЗ) викликано настійною потребою забезпечення якісного викладання саме предмету ОЗ за найефективнішою технологією превентивного навчання – освітою на основі розвитку життєвих навичок (далі - ООЖН).

ООЖН передбачає обов’язкове застосування інтенсивних, інтерактивних педагогічних методів і прийомів у формі тренінгів.

Тренінг – нестандартна демократична форма проведення урочних, факультативних, позакласних занять, яка потребує як розбудови нових міжособистісних стосунків між усіма учасниками тренінгу, так і забезпечення специфічних якісних і просторових характеристик щодо кабінету, меблів, їх розміщення, мобільності, мультимедійного і методичного забезпечення тощо.

Вимоги до створення та організації роботи такого кабінету викладено у даному «Положенні про тренінгів навчальний кабінет з основ здоров'я».

1. Загальні положення

Положення про тренінговий навчальний кабінет з основ здоров’я (далі — кабінет ОЗ) розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» (651-14), Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, інших чинних нормативно-правових актів в галузі освіти.

Дія цього Положення поширюється на ОЗ, що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів ОЗ згідно із санітарно-гігієнічними правилами і нормами і є обов'язковим для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі - заклади) незалежно від типу та форми власності.

Кабінет ОЗ призначений для формування валеологічного світогляду, здорового способу життя, здоров’єзберігаючих компетенцій, навичок безпечної поведінки в учнів на засадах розвитку життєвих навичок (ООЖН) з використанням інноваційних тренінгових технологій навчання.

Положення визначає:

- призначення та основні напрямки роботи кабінету ОЗ;

- порядок створення кабінету ОЗ;

- матеріально-технічне оснащення кабінету ОЗ;

- навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ;

- засади керування роботою кабінету ОЗ.

2. Мета, завдання та основні форми організації кабінетів ОЗ.

2.1. Основна мета створення кабінету ОЗ полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу на уроках-тренінгах з основ здоров'я за технологією ООЖН та практичної реалізації, завдань здоров'язберігаючої освіти, відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року №24 (24-2004-п).

2.2. Основними. завданнями кабінету ОЗ є:

- навчання учнів, батьків, педпрацівників з питань формування здорового і безпечного способу життя на засадах розвитку життєвих навичок(ЖН);

- пропаганда передового позитивного досвіду щодо профілактики ВІЛ\ СНІДу та інших небезпечних інфекційних соціальних хвороб;

- організація індивідуального групового (диференційованого) тренінгового навчання всіх учасників навчально-виховного процесу за розділами державної програми з ОЗ;

- реалізація практично-дійової і творчої складової змісту навчання закладу за тренінговою технологією (відповідно до плану роботи закладу, узгодженого з планом роботи кабінету ОЗ);

- організація роботи гуртків, факультативів інших навчально-виховних заходів за тренінговою технологією (відповідно до плану роботи кабінету ОЗ);

- проведення уроків ОЗ з використанням тренінгової системи викладання;

- забезпечення потреб щодо впровадження програм превентивної освіти (відповідно до плану роботи кабінету ОЗ);

- забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого навчання з використанням тренінгових технологій;

- індивідуальна підготовка вчителя ОЗ до занять та підвищення його загального науково-методичного рівня, рівня володіння тренінгом, ООЖН.

2.3. Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів ОЗ з метою визначення стану готовності їх до проведення занять.

2.4. Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу в кабінеті мають відповідати вимогам, затвердженим Постановою Головного державного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63 (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

3. Типи навчальних тренінгових кабінетів з ОЗ.

3.1. Проведення тренінгів на уроках ОЗ передбачає такі форми роботи як: сидіти у колі, створювати творчі проекти, робити презентації, працювати у групах чи у парах окремо від інших учасників тренінгу, проводити руханки, постійно переміщуватися по кабінету тощо. Тому приміщення для кабінету ОЗ має бути більш просторим або є складатися з кількох структурних підрозділів.

3.2. В залежності від цілей, змісту, об’ємів запланованої роботи та матеріальних потужностей закладу тренінгові навчальні кабінети з основ здоров'я можуть бути 3-х типів:

- окремий тренінгів навчальний кабінет з ОЗ, який складається з однієї просторої класної кімнати, або класної кімнати і лабораторного приміщення;

- окремий тренінгів навчальний кабінет з ОЗ – комплекс, який складається з приміщення для проведення тренінгових занять, кабінету мультимедійних презентацій і методичного забезпечення, лабораторного приміщення (можливі варіанти);

- тренінгів центр, в який кабінет ОЗ входить як структурний підрозділ, поряд з кабінетом психологічного розвантаження; кабінетами для методичного, мультимедійного забезпечення, лабораторними приміщеннями, іншими тренінговими кабінетами для проведення постійнодіючих семінарів-тренінгів педагогічних рад-тренінгів, батьківських здорів-тренінгів, впровадження різних превентивних проектів, проведення виховних та навчальних заходів за тренінговою методикою, засідань методоб’єднань вчителів ОЗ тощо (можливі варіанти).

3.3. відповідно до змін спеціалізації, можливостей та потреб закладу, може змінюватися як тип кабінету ОЗ, так і розташування його структурних підрозділів, їх оснащення, наповнюваність, оформлення тощо.

4. Матеріально-технічне забезпечення кабінету ОЗ.

4.1. Комплектація кабінету обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів, а також з урахуванням вимог до проведення тренінгу та типу кабінету ОЗ і потужностей закладу.

4.2. Шкільні меблі та їх розміщення у кабінеті ОЗ має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01 (0063588-01) і здійснюватися відповідно де вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

4.3. Кабінет ОЗ забезпечується двома комплектами стільців для стаціонарної роботи в колі (1 комплект) і за столом (2-ий комплект), а також 6-ма столами легкої конструкції для роботи учнів в малих групах у ході тренінгових занять.

У кабінеті слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них або трансформативних столів зі зміною висоти згідно з антропоматричними даними школярів. У кабінеті повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення учням необхідного розміру меблів (п. 8.2 ДСАанПіН 5.5.2.008-01 (0063588-01).

4.4. Робоче місце вчителя ОЗ має бути спеціально обладнане(стіл з тумбами, ящиками для зберігання допоміжних канцелярських товарів: фліп-чарт, плакатного паперу, маркерів, клею, іншого приладдя і приладів, що використовуються для проведення тренінгів). Робоче місце вчителя ОЗ також доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї для розміщення навчально-методичних, наукових, наочних засобів щодо проведення тренінгів.

4.5 У кабінеті розміщується класна демонстраційна багатофункціональна дошка на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах можуть бути розташовані стандартизовані макети, муляжі, діючі, тимчасові стенди; інформаційний стенд з адресами та телефонами служб захисту, рятування, медичних служб, кабінетів довіри та соціальних служб; правила безпеки життєдіяльності тощо.

Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленням для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).

Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.

4.6. В кабінеті має бути сучасне мультимедійне забезпечення, ксерокс, ТЗН для проведення мультимедійних презентацій, показу відео матеріалів у ході тренінгу тощо.

4.7. Стіни в кабінеті ОЗ повинні максимально використовуватися як робочі поверхні для демонстрації творчих робіт дітей, створених на тренінгах, тому слід завчасно покрити їх стійким покриттям (наприклад, корковими шпалерами).

На стіні має бути також годинник для дотримування регламенту щодо виконання кожної вправи у ході тренінгу, на вікнах – вертикальні жалюзі для забезпечення затемнення при використанні мультимедійної техніки, підлога має мати якісне суцільне покриття з наявністю килима.

4.8. У разі наявності, лабораторне (підсобне) приміщення відповідно обладнується: витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів, ксерокса, канцтоварів, навчально-наочних посібників для тренінгових занять, однотумбовим столом для роботи вчителя чи лаборанта, столом з пристроями для зберігання допоміжних матеріалів

4.9. В залежності від типу кабінету ОЗ всі його інші структурні підрозділи обладнуються відповідно до їх призначення і потреб необхідними меблями, наочними, навчальними, технічними засобами на розсуд керівництва закладу, керівника кабінету ОЗ, а також керівників інших структурних підрозділів, керівника всього тренінгового центру, якщо це тренінгів центр.

4.10. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою (додаток 1).

4.11. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали, що витрачаються в процесі роботи заносяться до матеріальної книги (додаток 2).

4.12. Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводиться відповідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.

4.13. Кабінет має бути забезпечений: аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги; первинними засобами пожежегасіння відповідно до Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України (0800-98).

4.14. У кабінеті мають бути вимоги пожежної безпеки для всіх навчальних приміщень НАПБ В.01.050-98/920 Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджені спільним наказом Міносвіти України і Головного управління Державної пожежної охорони МВС України від 30.09.98 р. №348/70 (0800-98), зареєстровані у Міністерстві юстиції України 17.12.98 р. за № 800/3240 (із змінами і доповненнями).

5. Навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ.

5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ створюється відповідно до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів та з урахуванням типу кабінету ОЗ.

5.2. Відповідно до типу кабінету ОЗ, призначення та практичного використання його структурних підрозділів створюється і навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ-комплексу, тренінгового центру. Воно враховує змістові напрямки роботи підрозділів, чинне законодавство, відповідні програми, також потреб і можливості закладу.